Екологія Європи та діти

За остання кілька десятків років з’явилась велика кількість публікацій, присвячених порушенням стану здоров’я дітей внаслідок забруднення навколишнього середовища. Відомо, що кількість екологічно зумовлених захворювань дітей дуже велика. Адже дитячий організм є найчутливішим індикатором ступеню екологічних негараздів селітебних територій. Це пояснюється рядом причин. Ксенобіотики навколишнього середовища впливають на організм дитини ще в тілі матері під час вагітності та під час перинатального і неонатального періоду його розвитку. Крім цього, організм дитини, який росте, принаймні до 7—8 років, ще не має надійних ферментативних систем дезонтоксикації та захисних компенсаторно- пристосовних механізмів.

Не має організм дитини і тягаря хронічних хвороб, серйозних травм, шкідливих звичок, безпосереднього шкідливого впливу виробничих умов чи вікових змін. Таким чином, відносно здоровий від природи організм дитини в «чистому вигляді» дозволяє виділяти із складного комплексу чинних факторів патогенетичну складову, що у свою чергу пов’язана з ростом вмісту токсинів у навколишньому середовищі. Через таку специфічну залежність стану здоров’я дитини від докілля сьогодні в рамках екології людини виділяється окремо «дитяча екологія», або екологія дитинства, чи навіть екологічна педіатрія.

Екологія Європи та діти

Нині, за узагальнюючими даними, характерний вплив умов екології навколишнього середовища на дитину виявляється у зростанні частоти вроджених пороків розвитку, нервово- психічних розладів, в прогресивному рості хронічних захворювань, відродженні таких «старих» інфекцій, як туберкульоз. Цілком закономірно, що зростання екологічно залежних захворювань серед дітей найбільше у великих промислово забруднених регіонах і містах.
23—25 липня 2004 р. в Будапешті відбулась важлива подія в житті європейських країн — вперше міністри з проблем навколишнього середовища Європи під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я (всього 52 міністри) зібрались на форум, який був присвячений одній із найважливіших проблем нашого сьогодення — довкілля та здоров’я дітей. Конференція міністрів остаточно визнала, що найбільш залежними від довкілля є саме діти, бо не може бути здоровою дитина, коли її організм формується і розвивається в умовах забрудненого довкілля, коли батьки дитини мають проблеми із здоров’ям, коли сама природа хвора людиною.


Конференція міністрів розробила конкретні національні плани дій «Довкілля та здоров’я дітей», реалізація яких повинна початись не пізніше 2007 р. Її важливість і значимість полягає в наступному.

Вперше визнано, що число дітей Європейського регіону, які користуються такими благами, як адекватне харчування, більш чиста вода, більш ефективні профілактичні заходи і більш високий рівень життя, вище, ніж будь- коли раніше. Проте в цілому стан здоров’я дітей в 52 країнах Європейського регіону продовжуює постійно погіршуватись, залишаючись при цьому різними в різних країнах.

На здоров’я значної й постійно зростаючої долі дитячого населення негативно впливають наслідки, які пов’язані з несприятливими екологічними умовами, бідністю, руйнуванням систем соціального захисту і охорони здоров’я, воєнними конфліктами, насиллям тощо.
У відповідності з Конвенцією ООН з прав дитини (від 1989 р.) діти повинні мати можливість рости і жити в здоровому середовищі. Охорона здоров’я дітей та їхнього навколишнього середовища — це основна умова стійкого розвитку будь-якої країни.

У порівнянні із дорослими, діти, організм яких розвивається, особливо активно під час внутрішньоутробного періоду і в перші роки життя, значно більш вразливі до негативного впливу численних факторів навколишнього середовища, таких як забруднене повітря, хімічні речовини, заражена і забруднена вода, харчові продукти і ґрунти, радіація, нездорове житло, шум в середовищі проживання, фактори ризику, що пов’язані з транспортом, наслідки збройних конфліктів та екологічних катастроф. Забруднення та небезпека довкілля впливає на всіх дітей, проте діти, що живуть в бідних країнах і які належать до найбільш неблагополучних груп населення, піддаються самому високому ризику.

За остання кілька десятків років з’явилась велика кількість публікацій, присвячених порушенням стану здоров’я дітей внаслідок забруднення навколишнього середовища. Відомо, що кількість екологічно зумовлених захворювань дітей дуже велика. Адже дитячий організм є найчутливішим індикатором ступеню екологічних негараздів селітебних територій. Це пояснюється рядом причин. Ксенобіотики навколишнього середовища впливають на організм дитини ще в тілі матері під час вагітності та під час перинатального і неонатального періоду його розвитку. Крім цього, організм дитини, який росте, принаймні до 7—8 років, ще не має надійних ферментативних систем дезонтоксикації та захисних компенсаторно- пристосовних механізмів. Не має організм дитини і тягаря хронічних хвороб, серйозних травм, шкідливих звичок, безпосереднього шкідливого впливу виробничих умов чи вікових змін. Таким чином, відносно здоровий від природи організм дитини в «чистому вигляді» дозволяє виділяти із складного комплексу чинних факторів патогенетичну складову, що у свою чергу пов’язана з ростом вмісту токсинів у навколишньому середовищі.

Через таку специфічну залежність стану здоров’я дитини від докілля сьогодні в рамках екології людини виділяється окремо «дитяча екологія», або екологія дитинства, чи навіть екологічна педіатрія.



Екологія Європи та діти
Нині, за узагальнюючими даними, характерний вплив умов екології навколишнього середовища на дитину виявляється у зростанні частоти вроджених пороків розвитку, нервово- психічних розладів, в прогресивному рості хронічних захворювань, відродженні таких «старих» інфекцій, як туберкульоз. Цілком закономірно, що зростання екологічно залежних захворювань серед дітей найбільше у великих промислово забруднених регіонах і містах.

23—25 липня 2004 р. в Будапешті відбулась важлива подія в житті європейських країн — вперше міністри з проблем навколишнього середовища Європи під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я (всього 52 міністри) зібрались на форум, який був присвячений одній із найважливіших проблем нашого сьогодення — довкілля та здоров’я дітей. Конференція міністрів остаточно визнала, що найбільш залежними від довкілля є саме діти, бо не може бути здоровою дитина, коли її організм формується і розвивається в умовах забрудненого довкілля, коли батьки дитини мають проблеми із здоров’ям, коли сама природа хвора людиною.

Конференція міністрів розробила конкретні національні плани дій «Довкілля та здоров’я дітей», реалізація яких повинна початись не пізніше 2007 р. Її важливість і значимість полягає в наступному.

Вперше визнано, що число дітей Європейського регіону, які користуються такими благами, як адекватне харчування, більш чиста вода, більш ефективні профілактичні заходи і більш високий рівень життя, вище, ніж будь- коли раніше. Проте в цілому стан здоров’я дітей в 52 країнах Європейського регіону продовжуює постійно погіршуватись, залишаючись при цьому різними в різних країнах.

На здоров’я значної й постійно зростаючої долі дитячого населення негативно впливають наслідки, які пов’язані з несприятливими екологічними умовами, бідністю, руйнуванням систем соціального захисту і охорони здоров’я, воєнними конфліктами, насиллям тощо.
У відповідності з Конвенцією ООН з прав дитини (від 1989 р.) діти повинні мати можливість рости і жити в здоровому середовищі. Охорона здоров’я дітей та їхнього навколишнього середовища — це основна умова стійкого розвитку будь-якої країни.


У порівнянні із дорослими, діти, організм яких розвивається, особливо активно під час внутрішньоутробного періоду і в перші роки життя, значно більш вразливі до негативного впливу численних факторів навколишнього середовища, таких як забруднене повітря, хімічні речовини, заражена і забруднена вода, харчові продукти і ґрунти, радіація, нездорове житло, шум в середовищі проживання, фактори ризику, що пов’язані з транспортом, наслідки збройних конфліктів та екологічних катастроф. Забруднення та небезпека довкілля впливає на всіх дітей, проте діти, що живуть в бідних країнах і які належать до найбільш неблагополучних груп населення, піддаються самому високому ризику.